Вже протягом багатьох років митники всього світу кожного 26 січня відзначають своє професійне свято – День митної служби. Однак, багато із тих, хто його відзначає та бажає митникам всієї планети здоров’я, професіоналізму та доброго ставлення до всіх питань при переміщенні товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон, навряд чи знайомі з історією виникнення цього свята. Так само багато хто не до кінця знає про роль та місце головного органу митників – Всесвітньої митної організації – в регулюванні митних відносин, створенні єдиних для світового економічного простору митних правил, норм та стандартів, в організації митних союзів, в підвищенні ефективності діяльності митних адміністрацій.
       Міжнародне співробітництво на сьогоднішній день є одним з ключових факторів, що впливає на міжнародну торгівлю товарами, розвиток міжнародного транспорту та туризму. Безперечним фактом є те, що досягнення сучасного рівня міждержавного співробітництва в митній сфері, співробітництва між національними митними організаціями було б неможливе без створення міцних інституціональних основ.

        Система міжнародного співробітництва с митній справі пройшла декілька еволюційних етапів.
       Першу міжнародну митну організацію було створено в 1890 року. Вона мала назву Міжнародний союз для публікації митних тарифів і виконувала, скоріше, інформаційні, ніж організаційні функції. Дана організація діє й сьогодні, на нараховує 50 держав-учасниць.
      Історія сучасного міжнародного митного співробітництва веде свій відлік з 12 вересня 1947 року. Саме цього дня з ініціативи 13 урядів західноєвропейських держав, що входили до складу Комітету європейського економічного співробітництва, дали згоду на створення Робочої групи, яка б досліджувала можливість створення одного чи декількох європейських митних союзів, заснованих на принципах ГАТТ. Результатом роботи цих двох комітетів стало підписання 15 грудня 1950 року у Брюсселі двох конвенцій – Конвенцій по номенклатурі для класифікації митних тарифів і Конвенції по оцінці товарів у митних цілях. Тоді ж був підписаний установчий документ першої спеціалізованої митної організації – Конвенція про створення Ради митного співробітництва, що набула чинності 4 листопада 1952 року.
      Саме цій організації, яка з середини 90-х років XX століття отримала назву Всесвітня митна організація судилося стати основою для розвитку міжнародного митного співробітництва в сучасному Світі.
       Всесвітня митна організація є незалежним міждержавним органом, діяльність якого на сьогодні зосереджена в таких сферах: вирішення питань безпеки та поліпшення світової торгівлі, розвиток потенціалу національних митних служб, боротьба з підробками та контра фактом.
     Основними завданнями ВМО є дослідження можливостей митного співробітництва і уніфікації митної практики держав-учасниць, підготовка проектів міжнародних митних угод і рекомендацій з питань міжнародних митних відносин.
      Провідними функціями даної структури є: організація обміну інформацією щодо митного законодавства і митних процедур; врегулювання суперечок, пов'язаних з тлумаченням діючих митних конвенцій; забезпечення більш високого ступеня нормалізації й уніфікації митних систем
    Організацією розробляються і подаються державам-членам пропозиції і рекомендації, які стосуються різноманітних напрямків їхньої діяльності у митній справі, здійснюється підготовка проектів конвенцій і поправок до вже діючих конвенцій з митних питань, здійснюється співробітництво з іншими міжурядовими організаціями з питань, що входять до її компетенції тощо.
      Неможливо уявити розвиток митної системи України без імплементації положень найважливіших митних конвенцій, які укладено в рамках діяльності Всесвітньої митної організації, предметом яких є найбільш важливі сфери митного регулювання, а саме:
1. Конвенція про створення Ради митного співробітництва 1950 р. (Україна підписала дану конвенцію у 1992 р. і фактично стала членом даної організації).
2. Митна конвенція про контейнери 1972 р.
3. Міжнародна конвенція про безпеку контейнерів 1972 р.
4. Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП 1975 р. (Україна бере участь з 1995 р.).
5. Конвенція ООН з боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р.
6. Найробійська конвенцію 2000 р.
7. Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (зі змінами) (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 616/2002).
8. Женевська міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 4 липня 2002 р. №616/2002).
9. Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 23.05.2000 № 699/2000).
      Положення деяких конвенцій фактично вже використовується Україною. Це, наприклад, Вантажна митна декларація, порядок і метод визначення митної вартості, режим функціонування митних складів.
       Україна укладає угоди і з регіональними об'єднаннями. Так, 16 червня 1994 р. було підписано "Угоду про партнерство та співробітництво" з Європейським співтовариством, де в статті 76 "Митниця" було зафіксовано, що метою співробітництва є забезпечення виконання всіх положень, що мають бути прийняті щодо торгівлі на основі взаємної вигоди, та досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства.
      Співробітництво, зокрема, передбачає:
• обмін інформацією;
• удосконалення методів роботи;
• запровадження об'єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа;
• взаємозв'язок між транзитними системами Співтовариства та України;
• спрощення перевірки та оформлення, які стосуються перевезення товарів;
• підтримку введення сучасних митних систем;
• організацію семінарів і навчальних циклів.
      На протязі 1991—2004 років Україною було підписано більше 40 двосторонніх міжурядових угод з іншими державами про взаємну адміністративну допомогу в митних справах. Міжурядові угоди, що базуються на рекомендаціях Світової митної організації, підписано практично з усіма країнами СНД (крім Киргизії), деякими країнами ЄС (Великою Британією, Францією, Австрією, Грецією, Фінляндією, Бельгією, Італією) та іншими країнами світу в галузі попередження, розслідування та припинення порушень митного законодавства.
       З числа міжнародних угод, прийнятих у рамках СНД, на багатосторонній основі Україна підписала Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 р.,Угоду між урядами країн СНД про взаємну допомогу в митних справах.
    Засідання ВМО відбувається один раз на рік у червні в Брюсселі (Бельгія). Засідання можуть також проводитись у державах, які є членами Ради. Делегації країн-учасниць, як правило, представлені головами національних митних служб. Кожна держава-учасниця має один голос і представлена відповідно одним делегатом. Рішення Сесії приймаються 2/3 голосів присутніх членів ВМО. Щорічно на сесії вибирається Президент, Віце-президент і Генеральний секретар. Офіційні мови — англійська, французька.
       Бюджет Всесвітньої митної організації (500 млн бельгійських франків на рік) формується із внесків держав-учасниць. Розмір внесків відповідає системі внесків в ООН. Внески держав-учасниць складають: США — 25 %, Японія — 17, Німеччина — 8, Італія — 5, Франція — 5, Велика Британія — 4, Канада — З, Іспанія - 2, Україна — 1,72 %.
        Всесвітня митна організація - основний суб'єкт регулювання митно-тарифних відносин на мегарівні.
      Важливим напрямом багатостороннього регулювання митно-тарифної практики є створення міжнародних об'єднань і організацій, які ставлять за мету уніфікацію та стандартизацію системи митного регулювання зовнішньоекономічних операцій. Рух у даному напрямі насамперед диктувався розвитком світових кризових тенденцій.
       На думку експертів ВМО, ситуація в сфері міжнародної торгівлі в світлі поточної світової економічної кризи продовжить залишатися напруженою. У зв’язку з цим ВМО розробило пакет антикризових рекомендацій і заходів, які, на думку експертів організації, будуть сприяти стабілізації системи міжнародної торгівлі в умовах світової фінансової кризи.
На думку ВМО, у випадку повселюдного застосування, дані заходи обумовлять не тільки спрощення міжнародної торгівлі, але й перетворять міжнародну торгівлю в один із інструментів, що сприяють найскорішому завершенню кризи.